Дидактичний матеріал

     Правильно організована мовна гра — не забава, а серйозна пра­ця, спрямована на розвиток інтелектуальних сил дитини. Дидак­тичній мовній грі притаманна така ж структура, як і, наприклад, навчальній діяльності: здійснюється вона відповідно до поставле­ної мети і з визначеним результатом.

     До посібника внесено ігри, які можуть полегшити дитині сприй­мання складної навчально-мовної інформації. Грунтуючись на си­стематизації мовного матеріалу, пропоновані ігри сприятимуть пе­реходу від ситуативно-конкретного до абстрактно-понятійного ми­слення, а отже, до глибшого проникнення в закономірності і приро­ду мови як суспільного явища.

     У доборі ігор надавалася перевага тим, які вимагають самостій­ності міркувань і творчого мислення.

     Майже кожна із пропонованих ігор може застосовуватися і в школі, і вдома як індивідуальне або командне змагання.

     Оскільки ігри спираються на лексико-стилістичну чи синтаксич­но-стилістичну основу, то велику допомогу їх організаторам нададуть тлумачні, етимологічні, орфоепічні, орфографічні та інші словники.

     Добрі наслідки дає мовна гра, якщо організатори їх володіють мовними знаннями і мовленнєвими навичками. Тому подаю найстисліші теоретичні відомості і деякі методичні поради до кожного з розділів мови, за якими групуються ігри.

Пропоновані ігри є лише можливими варіантами. Можна змінювати як зав­дання, так і матеріал до них чи спосіб її проведення.

     Сподіваюся, що книга прислужиться всім, хто любить україн­ську мову, піклується про її розвиток, хто хоче бачити підростаюче покоління мовно освіченим і зі сталими мовленнєвими навичками.

Вступ.

ОСНОВНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОЇ ГРИ

      Щоб мовна гра не була лише розвагою, а й навчанням, розвит­ком і вихованням особистості, необхідно при її застосованні стави­ти серйозне завдання, чітко визначати правила дій, уважно доби­рати і добре готувати матеріал і засоби для її проведення.

     Оскільки в ігровій діяльності формується розум, серце і воля дитини, то мовна гра повинна мати у своїй основі емоційний заряд (емоції, як відомо, наснажують енергією увагу, уяву, мислення, інші психічні функції, охоплюють особистість дитини цілком). Мовна гра принесе користь тільки тоді, коли сприятиме виникненню за­доволення, радості від виконаного завдання.

      Мовна, як і будь-яка інша, гра буде ефективною, якщо вона організована за відповідними правилами, до яких належать такі:

1. Гра має організовуватися як серйозна пошукова робота учнів, що сприяє виникненню сильних позитивних емоцій.

2. Зважаючи на те, що серед основних завдань розвитку і вихо­вання особистості перебуває мета — розвивати увагу й інтерес дитини до свого і чужого мовлення, і, беручи до уваги те, що навчальна шкільна програма з рідної мови пропонує розвиток зв'язного мовлення учнів як основоположний, провідний прин­цип, що пронизує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльно­сті учнів, виділяємо як одну з найважливіших умов організації ефективної мовної гри добір такого мовного матеріалу, який да­вав би можливість дітям самим творити текст або спостерігати за чужим зв'язним мовленням.

3.  Не менше важливою вважаємо і можливість охоплення мовною грою кількох дітей класу.

4. Добір цікавих завдань і цікавого матеріалу, який сприятиме формуванню навичок спостерігати за змістом, мовно-стилістич­ними особливостями, естетичною досконалістю текстів чужого мовлення і творення та оцінювання власного зв'язного мовлен­ня, є також необхідною умовою добре організованої гри.

5. Добрих наслідків досягає той учитель, який систематично вда­ється до таких мовних ігор, які дають можливість організувати їх як індивідуальне або командне змагання за девізом "Хто швид­ше, хто краще?"

Загальними правилами для ігор, що проводяться у формі змагання, є:

1) виконання завдань без допомоги вчителя (за порадами треба звертатись до консультантів);

2) судді і рецензенти мають право звертатися до консультантів і до вчителя, оскільки вони зобов'язані виконати таку ж роботу, що й члени команди, але за стисліший період часу;

3) кожна гра повинна завершуватися її аналізом за участю всіх учнів;

4) усі "посадові особи" (учні, обрані суддями, рецензентами, асис­тентами) заздалегідь опрацьовують під керівництвом учителя мовний матеріал, який стане основою для гри.

Розділ І.

ЗАГАЛЬНІ ІГРИ

     Систематичній роботі у формі гри на уроках мови і в домашніх умовах сприятимуть ігри, які можна назвати загальними. Вони до­поможуть дітям не лише повторювати, узагальнювати, системати­зувати виучуваний матеріал з мови, а й розвивати навички зв'яз­ного мовлення.

     Такі ігри можна застосовувати при вивченні будь-якого розділу чи будь-якої теми шкільного курсу мови на уроках вивчення ново­го матеріалу, а також на уроках узагальнення і поглиблення знань.

     Засвоївши умови і правила таких ігор на початку вивчення курсу мови, учні поступово звикнуть добре готуватися до уроків, на яких передбачається розпочати вивчення нової теми чи узагальнити і поглибити знання з опрацьованої.

На вступних уроках з кожного розділу чи теми доречною буде гра "Що я знаю про...", а на підсумкових уроках і в кінці вивченої теми — "Що я дізнався (дізналася) про..."

"Від найбільшого до найменшого"

     Мета: Поновити у пам'яті знання з мови, одержані в початко­вих класах. Донести до свідомості учнів поняття системної будови мови. Розвивати увагу і пам'ять.

     Матеріал: Картки із суцільним текстом:

усе кругом біліє ой, скільки снігу навкруги тільки ялинка зеленіє

усі писали листа згадали веселе літо коли ж воно знову настане

 Завдання: Поділити текст на речення. Назвати букви, якими починається кожне речення. Вказати, який розділовий знак треба поставити у кінці кожного речення. Визначити скільки речень, слів, звуків, у тексті (або скільки речень у тексті, а слів і звуків — у першому реченні).

     Правила і хід гри: Клас ділиться на дві команди і дві групи суддів (по два у кожній). Обов'язком суддів буде оцінити якість виконаного завдання. За кожне правильно виконане завдання ко­манді нараховується три очка. За кожну помилку знімається очко.

Крім суддів, у коленій команді визначаються асистенти, які ве­дуть усі записи на дошці, поділеній на дві частини. На кожній з частин вгорі записане перше речення з тексту і поставлені в колонку цифри у такій кількості, скільки пропонується завдань до гри.

Із кожної команди по черзі виходять учні, кожен з яких виконує по одному завданню, результат записується у відповідний рядок.

"Що спільне?"

     Мета: Поглибити знання учнів про спорідненість трьох слов'ян­ських мов. Продовжувати розвивати навички утворювати тексти-міркування й оцінювати їх як форму мовлення.

     Матеріал: Тексти білоруською і російською мовами. Чисті картки.

     Завдання: Кожне слово тексту записати трьома мовами і позна­чити корінь. На чистій картці написати текст-міркування про те, що українська, білоруська і російська мови споріднені

     Правила і хід гри: Члени першої команди одержують картку (на кожну парту дається одна картка) з білоруським текстом, дру­га команда працюватиме над російським текстом. Робота над тек­стом виконується в зошитах, а на чистих картках-записуватимуться тексти, складені учнями. Ці тексти можуть складатися з двох-трьох речень, але обов'язковою вимогою є наведення прикладів.

Білоруські тексти :

1.Калі рана устанеш — разам з сонцам яркім, разам з ветрам шпаркім, разам з белым днём, сам тады, мой дружа, разумець ты будзеш, для чаго мы, людзі, на зямлі жывём. 2. Я — беларус, я ганаруся, што маю гетае імя: аб добрай славе Беларусі у свеце знаюць нездарма!

Я — беларус, і я шчаслівы, што маці мову мне дала, што родных песень пералівы і зблізку чую, і здаля. 3. Сягоння дзень такі вясёлы:  упершьню наш сад зацвіу! і уюцца ужо, і звоняць пчолы ля белых яблышь, вішань, сліу. Хоць мала дрэуцы выійшлі угору і станам тонкія яшчэ, ад іх прываблівага убору не адарваць ніяк вачэй.

Російські тексти :

1. За нашей деревней растёт густой лес. Растёт он по крутым берегам глубокой реки. Издали, у истоков реки, виден большой, старый дуб. Нам, ребятам, далее втроём-вчетвером не обхватить его руками.

Возраст дерева можно определить по кольцам на пне, если распилить его поперек ствола. Каждое кольцо год жизни дерева.

2. Брат рассказывал, что заяц никогда прямо в свою лежку не забирает­ся. Боясь, что его найдут по следу, он долго бегает взад и вперёд, пет­ляет и только после этого издалека впрыгивает в гнездо.

Говорят, лиса хитрая. Не только лиса, все животные хитрят, чтобы уберечь себя от опасностей.

3. Журавли — очень осторожные. К ним никак нельзя приблизиться. Са­дятся они в поле, на гороховых посевах: одному журавлю поручают караулить, а другие в это время спокойно расхаживают и собирают горох. Журавль-караульщик совсем не опускает головы, все высматривает вокруг, а если станет приближаться человек или хищные звери, своими острыми глазами он их заметит еще издали.

"Чим подібні?"

     Мета: Закріпити у пам'яті дітей відомості про знакову природу мови. Розвивати уміння міркувати, обґрунтовувати свою думку. Сприяти виробленню навичок зв'язного мовлення.

     Матеріал: Малюнки дорожніх знаків, вивісок магазинів тощо.

     Завдання: Розглянути малюнок і розшифрувати його. Написа­ти у зошитах відповідь на питання:

—  Чим зображений знак схожий із буквою і чим відрізняється?

—  Чим зображений знак схожий із словом і чим відрізняється?

— Чи схожий чимось зображений знак із реченням?

     Примітка: На початку навчального року п'ятикласникам даєть­ся тільки перше завдання.

     Правила і хід гри: Визначається три команди. Кожна одержує малюнок-знак. На дошці, поділеній на три частини, записуються варіанти розшифрування знака. Запис ведуть учні з кожної команди по одному. Наприклад, одна з команд отримала малюнок, на якому зображена трубка від телефонного апарата. По одному виходять учні з цієї команди і записують розшифрування так:

1. Телефон поблизу.

2. Телефонна будка поблизу (недалеко).

3.  Тут можна подзвонити.

     Розшифрування закінчується усіма командами одночасно.

     За кожне слово, словосполучення чи речення, команді нарахо­вується очко. Перемагає та команда, яка знайшла найбільше варі­антів розшифрування.

     У підсумку учитель зверне увагу учнів на те, що зміст знака усіма сприймається однаково (кожен уявив не лише трубку, а й сам апарат і місце, де він знаходиться).     Однак кожен з учнів по-своєму передав цей зміст: одним словом, словосполученням чи ці­лим реченням.

"Впізнай почуття"

      Мета: Закріпити і поглибити розуміння учнів про те, що у мов­ленні виражається не лише зміст, думки, а й емоційний стан лю­дини. Вчити дітей сприймати емоції за усним мовленням.

      Матеріал: Кольорові листівки, малюнки, репродукції картин, записи уривків текстів.

      Завдання: Визначити за мовленням емоційний стан людини.

     Правила і хід гри: Слухати усне мовлення, спостерігаючи за мімікою і жестами читача. Звертати увагу на темп читання, силу голосу, вираз обличчя.

      Учитель пропонує визначити за його мовленням (темпом і силою голосу), а також за виразом обличчя-приємно, радісно чи сумно йому.

     Для полегшення роботи на дошці записана така таблиця:

Ознаки мовлення і міміки		Команди
		І	ІІ	ІІІ
Темп (швидкість) читання	нормальний
	пришвидшений
	уповільнений
Сила голосу	нормальна
	посилена
	приглушена
Вираз обличчя	сумний
	Лагідний, гордий

     Для вироблення навичок спостерігати за емоціями автора письмо­вого тексту беруться уривки з художніх творів.

     Завдання можна сформулювати так: Прочитати мовчки або уважно прослухати текст. Спробувати визначити, як автор стави­ться до зображеного в тексті.

     Для надання ігрової форми завданню можна виготувати сигнальні картки, на яких записані цифри. На дошці записуються пронуме­ровані слова: 1) з пошаною, 2) з прихильністю, 3) з співчуттям, 4) з уболіванням, 5) з легким висміюванням, 6) зі злим висміюванням, 7) з осудом.

     Можна дібрати три-чотири тексти. Тоді на дошці записуються лише ті слова, які відповідають текстові.

Коли текст прочитано, вчитель пропонує підняти сигнальну картку з тим номером, під яким записана назва почуття, яке зву­чить у тексті. Картки підраховуються і записується їх кількість за командами. Потім пропонується зафіксувати свою думку в зо­шит, дотримуючись усіх вимог щодо тексту-міркування.

"Розкажи"

     Мета: Поглибити знання учнів про усне і писемне мовлення, їх спільні і відмінні ознаки. Тренувати пам'ять і уяву. Розвивати навички усного зв'язного мовлення.

     Матеріал: Картки, на яких записані завдання.

     Завдання: Розповісти, як, у якому порядку розташовані предмети.

     Правила і хід гри: Визначаються команди. Кожна одержує картку із завданням типу: "У класній кімнаті", "У шафі", "На шкільному подвір'ї". Дається час для обдумування порядку виконання завдання. Потім по черзі з команд викликаються учні, які розповідають за своїм завданням. Називати речі потрібно у такому порядку, як вони розташовані (слід дотримуватися просторового порядку). Обов'язковою умовою є використання жестів. Тому учень, який відповідає, повинен стояти перед класом. Учні з протилежної команди стежать за розповіддю і при потребі роблять зауваження. Кожне слушне зауваження оцінюється в одно очко. За правильну і повну відповідь визначається десять очок, від яких віднімається очко за кожне слушне зауваження.

Розділ ІІ

ДІАЛОГ

      Монологічне і діалогічне мовлення найкраще розпізнається у зіставленні. Найхарактернішим зразком діалогічного мовлення є бесіда. Поняття діалогічного мовлення найкраще дітям дістати у грі, яку можна назвати "Побесідуймо". Ця гра широко відома і використовується під час опрацювання слів ввічливості. Визначаєть­ся ситуація — у магазині, в бібліотеці, розмова з учителькою, з бабусею, з меншою сестричкою тощо. Важливо, щоб учителі, які вдаються до такої гри, не забували націлювати дітей на стилістич­не шліфування власного діалогічного мовлення, зокрема на усу­нення зайвих слів.

     Щоб ця важлива ознака діалогу була завжди у полі зору, треба провести відповідну підготовчу роботу: проаналізувати у цьому плані кілька текстів. Наприклад, читається українська народна казка "Ру­кавичка". Тут є можливість звернути увагу дітей на уривок діало­гічного мовлення:

     От біжить мишка, улізла у ту рукавичку та й каже: "Тут я буду жити!" Коли це жабка плигає та й питає:

— А хто, хто в цій рукавичці?

—  Мишка-шкряботушка.

— Пусти й мене!

— Іди!

От їх уже двоє.

     Пропонується дітям проаналізувати уривок. Знайти місця, де могли б бути ще й інші слова (у першій репліці могло бути слово живе, у другому — я, у третьому — я і звертання з словами ввіч­ливості, у четвертому — звертання).

Після цього учитель запрошує дітей поміркувати над питанням, чи поліпшився б текст, якби його було доповнено названими мов­ними засобами, чи поглибився б його зміст. У результаті міркування діти переконаються в тому, що в діалогічному мовленні словесна економія більша порівняно з монологічним. Закріпити знання про важливу ознаку діалогічного мовлення допоможе гра. "Можуть бу­ти, та краще без них" або "Знайди зайве".

 

"Можуть бути, та краще без них".

      Мета: Донести до свідомості учнів поняття "мовна економіка". Подовжувати виховувати любов до рідного" мовлення, формувати естетичні почуття засобами поетичного мовлення.

      Матеріал: Поетичний текст і чисті картки для власних текстів.

      Завдання: Прочитати виразно текст. Доповнити кожне речення словами, які за змістом могли б там бути. Записати у зошит допов­нений текст. Знову прочитати (намагатися виразно). На картці ви­класти думку, чому доповнений текст втрачає красу і мелодику мовлення.

      Правила і хід гри: Доповнювати у тексті речення-репліки про­тягом визначеного часу. Рецензенти опрацьовують текст заздале­гідь і визначають максимальні можливості доповнень (скільки слів можна додати у кожне речення-репліку).   Визначається кількість очок за доповнення і час для роботи.

      Окремо нараховуються очки за складений текст-міркування, виконаний протягом визначеного часу.

"Знайди зайве"

     Мета: Поглибити знання про усне і писемне мовлення. Зміцню­вати навички аналізувати текст чужого мовлення. Продовжувати формувати навички діалогічного мовлення й оцінного ставлення до власного та чужого мовлення.

     Матеріал: Сигнальні картки для двох команд (двох кольорів). Деформований текст (можна спроектувати). Наприклад, такий:

     Завдання: Прочитати текст. Знайти зайві слова, усунути їх. Про­читати поліпшений текст. Порівняти його із поданим і визначити, який текст кращий.

     Правила і хід гри: Визначаються команди. Читається текст. Дається час для обдумування. Потім по черзі виходять учні споча­тку з першої, а потім з другої команди, знову з першої і потім з другої і так далі. Кожен учасник гри висловлює лише одну пропо­зицію і записує поліпшене речення на дошці на своїй половині(дошка поділена на дві частини). Якщо робота проводиться усно, то учні відповідають з місця. Кожен учасник гри після відповіді здає свою сигнальну картку. Для перевірки спочатку зачитується поліпшений текст першої команди.

Розділ ІІІ

ЗВУКИ І БУКВИ

       У фонетичній системі української мови є 38 основних (тих, що допомагають розпізнати і розрізнити слова, їх значення і форми) звуків — шість голосних і 33 приголосних. Для передачі їх на письмі в українському алфавіті є 32 букви і м'який знак для позначення м'якості приголосного.

      При вивченні фонетичної системи української мови особливої уваги потребують голосні [и] та [є], що вимовляються наближено один до одного в ненаголошених складах, і звук [о], який вимов­ляється наближено до [у] перед наголошеним складом з [у] та [і]: [жити]-[жи^евё], [сёла]-[се^ила], [ко^ужух], [со^убі]; приголосний [в], що звучить як голосний [у] в кінці слова та складу після голосного і перед приголосним.    Вимова приголосних [ґ], [дж], [дз], [да'] також потребує тренувальних вправ.

       Зміцненню орфоепічних навичок сприятимуть пропоновані мов­ні ігри, які можна організувати і в школі, і вдома.

"Ще не все"

      Мета: Повторити і закріпити знання про букви, якими познача­ються на письмі звуки.

     Матеріал: Картки з буквами.

      Завдання: Розповісти про обрану букву.

      У п'ятому класі завдання значно ускладнюється запитаннями проблемного характеру. Наприклад, пропонується відповісти на пи­тання: як пояснити те, що кількість основних звуків української мови не відповідає кількості букв? Звичайно ж п'ятикласнику необхідно повністю розкрити питання про співвідношення звуків і букв української мови.

      Зрозуміло, що організація такої гри потребує попередньої під­готовки: учитель наперед продумує, скільки потрібно виготувати карток. Так, наприклад, якщо метою гри буде визначено повторен­ня і закріплення знань про букви я, ю, є, ї (ті, що можуть познача­ти на письмі два звуки), то організаторові треба буде виготувати чотири картки і потім на уроці сформувати чотири команди. При­значаються і рецензенти.

Асистент коленої із команд витягне карточку з написаною на ній буквою.         Протягом визначеного часу команда працює над зав­данням: радячись між собою (сусіди по партах), учасники гри впро­довж визначеного часу пригадують все, що було вивчено.

      Рецензентам дається карточка, на якій розташовані букви так: [є, ю, я]  [ї] і визначено завдання — пояснити, чому буква ї відокре­млена від інших трьох; на основі матеріалу карточки скласти за­питання.

       Після того, як час, відведений для обдумування, вичерпано, за­слуховується відповідь учня з першої команди. Ще перед розда­чею карток учитель попередить учнів, що, відповідаючи, треба до­тримуватися порядку, наприклад:

1) якою буква буває — малою і великою, писаною і друкованою;

2) накреслення букви;

3) вживання (на початку слова, всередині, в кінці);

4) яке звукове значення;

5) функція тощо.

"Мій звук"

      Мета: Закріпити орфоепічні навички: вимова голосних звуків що стоять у ненаголошених складах, а також звуків [ў], [ґ], [дж], [дз], [дз'], м'яких та подовжених приголосних.

     Матеріал: Картки із завданнями.

     Завдання: Правильно вимовити склади і звуки у поданих словах.

     Правила і хід гри: Організовуються команди за рядами. Асис­тент кожної команди одержує картку, на якій записано у фонетичній транскрипції один звук або два. На дошці у рядок записані звуки, які стали завданням команд. Асистенти над обраним звуком запи­сують номер своєї команди. Учитель повільно читає слова. Учень з першої парти зразу ж (без пауз) заявляє: "Мій звук" і вимовляє спочатку звук, а потім слово із цим звуком. Якщо неточно вимовле­но звук або була пауза після того, як учитель вимовив слово, очко не зараховується. Очки записують рецензенти. Вони ж можуть виправити помилку, допущену членом своєї команди, — і очко за­пишеться. Якщо в наступному слові буде знову той же звук, то каже: "Мій звук" і вимовляє його учень з другої парти і т.д.

        Якщо у слові є два контрольовані двома командами звуки, то обом учням треба зразу сказати: "Мій звук" і по черзі відповідати. Якщо є два звуки, що стосуються однієї команди, то один учень повинен сказати: "Мій звук"; вимовити перший звук, а потім дру­гий учень з цієї ж команди робить те ж саме з другим звуком. Виправляти помилки може будь-хто. Якщо з іншої команди, то цим самим той, що виправив помилку, заробляє очко для своєї команди. Перемагає та команда, яка набере найбільше очок.

Розділ ІV

СЛОВО

       Слово поєднує в собі ознаки, які виділяються на звуковому рівні (це може бути один звук або комплекс звуків), смисловому (воно має значення), структурному (складається з однієї або кількох мор­фем), функціональному (словом називаються предмети, ознаки, дії тощо і воно служить будівельним матеріалом для речення).

У роботі над словом особливого значення набирає формування у дітей навичок пізнавати і розуміти слово як елемент синоніміч­ного ряду. Не дає належного результату та робота, коли учитель обмежується тільки добором синонімів і не вдається до елементів методу стилістичного експерименту. Так, наприклад, пропонується речення "Між пухнастих ялиць та під лапатим гіллям смерек вишикувалися рядочками гриби-маслюки". (за Ю.Стороженком)

        Ставиться завдання: дібрати синоніми до слова вишикувалися. Діти легко знаходять їх: ростуть, виткнулися (із землі), появили­ся (після дощу) тощо. Однак асоціативне мислення при звичайно­му наборі синонімів не активізується. Якщо ж учитель після добо­ру синонімів запропонує створити з кожним синонімом словоспо­лучення чи речення, а потім порівняти їх із поданим і на основі зіставлення поміркувати, чому ж все-таки у наведеному реченні найдоцільнішим буде слово вишикувалися, то ефект роботи знач­но підвищиться. Діти сприймуть не лише номінативну суть аналі­зованого слова, а й образну семантику його. Так, слово зійти в емоційному плані нейтральне. Дієслово виткнулися збагачене, крім поняття "зійти", "появитися", семою "недавно (появитися)". Не збагачене семантично й естетично і слово появитися у цьому ре­ченні. Дієслово ж вишикувалися у поєднанні з іменником грибоч­ки асоціативно викликає в уяві рівні ряди спортсменів, солдат тощо і понять "активно рости", "багато" (ця сема підсилюється словом рядочками), "бадьорий", "свіжий" тощо. З'ясування того, що малює дитяча уява під впливом слова, дає широкі можливості для творення зв'язних текстів на основі влас­ного досвіду. Залучення дітей до аналізу текстів сприятиме фор­муванню в них оцінного ставлення до чужого і власного зв'язного мовлення. Таку роботу слід проводити систематично, на кожному уроці мови, і не обов'язково у формі гри.

 

"Чому?"

      Мета: Зміцнити у дітей розуміння знакової природи назви. За­цікавлювати учнів словом. Подовжувати розвивати їх уяву, асоці­ативне мислення. Формувати навички користуватися словником.

      Матеріал: Картки із словами, до яких подано найпростіші ети­мологічні відомості. Короткий тлумачний словник.

     Завдання: Пояснити у письмовій формі, як виникла назва по­даного слова (Подати свої міркування щодо назви).

      Правила і хід гри: Робота ведеться індивідуально. Кожен учень одержує картку, на яку запише відповідь протягом визначенного ча­су. На звороті картки зафіксує своє прізвище і здає її асистентові.

      Оцінюватись робота може так: за вчасне виконання завдання нараховується одно очко; за правильну відповідь — два очка; за зв'язність, логічність, послідовність викладу думок у тексті-відповіді — два очка; за акуратне (чисте), грамотне письмо — два очка; за колене зауваження — знімається очко.

      Зачитуються відповіді тільки тих учнів, хто впорався із завдан­ням у визначений час. Учні всього класу, виступаючи в ролі рецен­зентів, вирішують, хто дав найкращу відповідь.

"Найкраще слово"

      Мета: Виробляти у дітей навички користуватися елементами методу стилістичного експерименту. Продовжувати розвивати асоці­ативне мислення і навички оцінного ставлення до слововжитку.

      Матеріал: Синонімічні ряди слів і словосполучень. Картки із завданням і чисті   Тлумачний словник.

       Завдання: За обраним завданням скласти речення і пояснити у формі тексту-міркування, яке слово краще підходить до складено­го речення і чому.

      Правила і хід гри: Змагання невеликими (8 осіб) командами. Асистенти одержують для своєї команди завдання: На карточці подано синонімічний ряд, у якому підкреслено слово або словоспо­лучення. Учні обмірковують (при потребі беруть допомогу від кон­сультанта), потім складають речення з підкресленим словом або словосполученням, записують його на картку, а в зошиті пишуть текст-міркування про те, чому з підкресленим словом складено саме таке речення. При цьому слід написати, чому інші слова мен­ше доречні у складеному реченні.

"Кому що"

      Мета: Продовжувати формувати у дітей поняття семантичної поєднаності слів, виховувати смак до образного і точного слова, розвивати асоціативне мислення.

     Матеріал: Набори дієслівних синонімічних рядів та іменників Картки для текстів.

     Завдання: До поданих іменників дібрати з синонімічних рядів дієслова і пояснити, чому саме такі дієслова-синоніми обрано.

     Правила і хід гри: Робота проводиться у формі змагання двох команд. Для всіх учнів дається один і той же матеріал. Пропонується кожному учневі пов'язати не менше десяти дієслів з іменниками. Для пояснення обирається лише один приклад. Текст пишеться на чистих картках. Сама команда визначає учня, який зачитуватиме свій текст. Решта учнів стають рецензентами.

      Спочатку на рахунок команд записується та кількість очок, скільки учнів виконало перше завдання. Потім визначається за текст 10 очок, від яких віднімається по одному за кожний недолік чи помилку в тексті.

 

"Пильнуй!"

      Мета: Поглибити знання про будову слова, зосередити особливу увагу на тому, що морфема є значущою частиною слова.

      Матеріал: Набір слів (у словосполученнях) з омонімічними ко­ренями. Карточки із завданнями.

      Завдання: Погрупувати слова за коренями. Пояснити, чому ко­жна з виписаних груп називається однокореневими словами.

     Правила і хід гри: Клас ділиться на три команди. Кожен асис­тент бере карточку, на якій записано корінь, записує його на дош­ку в "свою" графу. Потім консультант відповідає (по черзі з кожної команди) що цей корінь означає. Після цього пропонується записа­ти в зошиті і в "свою" колонку усі слова з такими коренями. До дошки виходять "ланцюжком". Починають роботу всі команди од­ночасно. Три очка одержує команда, яка першою упоралася із завданням, два очка — команда, що закінчила другою, а третя — одно очко. За помилки мінусуються очки. Після того, як перевірено правильність виконаної роботи, рецензент (з кожної команди) пояс­нює, чому ті слова, що мають такий же звуковий комплекс, не можна додавати до виписаних слів. Відповідь оцінюється за зміст (правильно з'ясовано значення кореня невиписаного слова) і за текстовий виклад (як текст-міркування).

"Тільки своє"

      Мета: Узагальнити і поглибити знання з частин мови. Зміцню­вати навички дотримуватися чіткої послідовності у розборі частин мови й аналізу тексту. Сприяти розвиткові усного і писемного зв'яз­ного мовлення.

      Матеріал: Текст з позначенням кожного речення порядковим номером. Картки-завдання і чисті Схема частин мови.

      Завдання: Виписати усі слова обраної частини мови, додавши до кожного слова питання, на яке відповідає. Скласти і написати на чисту картку все, що відомо з обраної частини мови.

      Правила і хід гри: Клас ділитися на чотири команди. Асистент витягає картку, на якій записане завдання у такій формі:

			Прикметник

 

       Асистент записує над назвою частини мови номер своєї команди.

Консультанти виходять до дошки і стають кожен біля запису "своєї" частини мови.

Робота розпочинається одночасно: учасники команд "ланцюж­ком" виходять до дошки і по одному слову (у тому порядку, як подані в тексті) вписують в свою колонку. Консультанти допомагають тим, хто утруднюється. Учні, що сидять, виконують завдання своєї команди у зошитах.

      За цю роботу визначається вісім очок (за кількістю слів, що має бути записано командою). За кожну помилку знімається очко.

       Результати змагання записуються внизу відповідних колонок.

       Плюсується чотири очка команді, яка першою завершила робо­ту, три — тій, що впоралася із завданням другою і т.д.

       Команді, яка працює над дієсловами, дозволяється питання за­писувати скорочено, наприклад, так: що ... ить? що ... ив? тощо.

       Після цього пропонується командам підготувати відповідь: на картку записати все, що вивчено про частину мови, яка є завдан­ням команди. Обирається учень з команди, який зачитує те, що зафіксовано на картці. Члени команди мають право уже в ході читання вносити зміни і доповнення. За відповідь також визна­чається певна кількість очок, з якої знімається по одному очку за будь-яку помилку, не виправлену членами команди, текст якої читається.

      Можна відповідь записати всім членам команди, а перевірку робити так, як пропонується у грі "Ще не все".

"Прочитай і проаналізуй, склади"

       Мета: Продовжувати розвивати увагу до звукового слова (і пи­саного). Сприяти закріпленню знань з теми "Частини мови". Вчити складати ребуси.

      Матеріал: Ребуси. Картки.

       Завдання: Прочитати ребус. Спробувати скласти подібний. Слово, зашифроване в ребусі, проаналізувати як частину мови.

       Правила і хід гри: Асистенти команд одержують завдання: ком­плект карток із цифрами, що означають, з яким ребусом працювати. На кожну парту кладеться одна картка. На великому аркуші папе­ру зображені ребуси, помічені цифрами. Розшифрування ребуса й аналіз слова записуються у зошит.

       Обидві команди мають однакове завдання. Тому картки-завдання виготовляються у кількох примірниках.

      Перевірка ведеться за ребусами. За правильно розгаданий ре­бус кожен учень одержує очко, яке записується на рахунок коман­ди. За вдало складений ребус нараховується очко. За аналіз слова як частини мови визначається певна кількість очок (за кількістю ознак частини мови, що вивчається в тому чи іншому класі), від якої мінусуються очки за кожну помилку при аналізі.

"Знайди і зв'яжи"

     Мета: Закріпити в учнів поняття про те, що прикметник зале­жить від іменника, пов'язуючись з ним, набирає таких же грама­тичних значень, які є в іменнику. Розвивати розуміння лексичного значення слова.

     Матеріал: Картки з набором слів-прикметників і слів-іменників.

     Завдання: Пов'язати подані прикметники з іменниками і погру­пувати утворені словосполучення за ознаками, на які вказують по­дані прикметники. Скласти розповідь, використавши якомога біль­ше утворених словосполучень.

     Правила і хід гри: Завдання пропонується виконувати в тако­му порядку: спочатку розписуються прикметники за ознаками, на які вони вказують. Потім відшукуються іменники, з якими пов'я­зуються прикметники (запис словосполучень ведеться за зразком: небо (яке?) голубе). Після цього складається текст.

    Визначати переможців можна на кожному з етапів виконання завдання.

    Картки з наборами слів можуть мати таку форму:

синій короткий смаглявий солоний		гірка бліда рожева довга		мале лобате солодке голубе		рогаті кислі великі жовті
хлопчик папір огірок олівець		дівчинка спідничка цибуля сукня		небо варення теля дитя		жуки квіти вікна яблука

Розділ  V

  РЕЧЕННЯ

«Речення-наречення»

    Мета: Зміцнити знання про речення як мовну одиницю, що ви­ражає думку.

Тренувати навички розрізнювати типи речень за метою висловлювання і за емоційністю, відрізняти речення від ін­ших значущих одиниць мови (слів і словосполучень). Сприяти роз­виткові навичок творити власні зв'язні тексти.

     Матеріал: Суцільний текст (без поділу на речення). Таблиця накреслена на дошці.

     Завдання: Поданий текст переписати. Виділити кожне речення, перед

Команди	Тип речень
	Розповідні	Питальні	Спонукальні	Окличні	Неокличні
1.
2.

ним поставити порядковий номер, а в кінці — відповід­ний розділовий знак.   Написати текст — доведення про те, що не будь-яке поєднання слів є реченням.

     Правила і хід гри: Клас ділиться на дві команди. У кожній виділяється арбітр, консультанти (один на чотирьох учнів), рецен­зенти (по два з команди) і по одному асистентові

     Роботу над поданим текстом виконують усі учні. Будь-хто з уча­сників гри може звертатись по допомогу до консультантів. Припи­няється виконання завдань одночасно. Тепер один з консультантів (з першої і другої команд) виходить до дошки і записує у відпові­дні графи таблиці тільки номери речень. За всю роботу визначає­ться така кількість очок, скільки речень у тексті. За кожну помил­ку знімається очко.

     Після цього усі одночасно приступають до написання тексту — яке слово чи поєднання слів можна віднести до речень. (Тут важли­вим компонентом письмової відповіді буде конкретний приклад, взя­тий з поданого тексту: треба пояснити, яка конкретно думка вира­жена в обраному для ілюстрації реченні). У поданому тексті підкреслене словосполучення. Його виконують діти як ілюстрацію при роз­критті міркування про те, що словосполучення думки не виражає.

         Кінець роботи оголошується. Перевіряється тільки завершений текст (перед цим з'ясовується, скільки учнів упоралися із завдан­ням). Кількість завершених робіт як очки зараховуються коман­дам. Сама команда визначає, чий текст перевіряється. За кожну помилку чи недоречність з командного рахунку знімається очко.

"Погрупуй"

     Мета: Поглибити знання з семантики спонукальних речень. Сприяти розвиткові уваги й асоціативного мислення, розвивати навички усного зв'язного мовлення.

     Матеріал: Речення, спроектовані через кодоскоп або написані на великому аркуші паперу.

     Завдання: Розподілити подані речення на групи за значеннєви­ми відтінками. Підготувати усні тексти-обгрунтування щодо якоїсь (за власним вибором) групи спонукальних речень.

     Правила і хід гри: На дошці мають бути записані значення спонукальних речень:

1) наказ;

2) прохання;

3) порада;

4) побажан­ня;

5) запрошення;

6) заклик;

7) поздоровлення.

       Виписувати речення пропонується в порядку зазначених на дош­ці відтінків значення спонукальних речень. При складанні усного тексту треба подбати, щоб у ньому були всі необхідні для даного тексту частини і ознаки.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Оцінюється робота за правильність розподілу речень і за пра­вильно складений текст-міркування.

"Поширити"

     Мета: Поглибити розуміння того, що в кожному реченні повин­на бути основа (головні члени речення) і можуть бути чи не бути другорядні члени речення. Продовжувати формувати навички оцін­ного ставлення до чужого і власного зв'язного мовлення.

      Матеріал: Комплекти непоширених речень. Схеми речень.

      Завдання: Поширити подані речення відповідно до поданих схем. Скласти з поширених речень текст-розповідь або текст-опис.

      Правила і хід гри: Асистенти команд беруть по одному комплек­ту речень, роздають кожному членові команди по одному реченню. Потрібно відповідно до поданої схеми поширити речення. Учитель, знаючи можливості учнів, може заздалегідь визначити, кому за якою схемою поширювати речення (у цьому випадку асистенти роздають речення за прізвищами учнів). У ході роботи над речен­нями дозволяється звертатися до консультантів і арбітрів. Рецен­зенти перевіряють і виправляють у реченнях допущені учасника­ми своєї команди помилки.

     Учитель оголошує кінець роботи. Після цього учні всієї команди обговорюють, як слід розташувати речення, щоб вийшов зв'язний текст. При цьому дозволяється форми слів змінювати, використо­вувати синоніми, опускати при потребі слова.

     Зачитуються речення у тому порядку (кожен з учасників коман­ди читає своє речення), у якому вони повинні йти у тексті. Оцінюється робота за правильну побудову речення і тексту певною кількістю очок, з яких відраховуються по одному за кожну помилку чи недолік.

"Знайди однорідні"

      Мета: Поглибити поняття про однорідні члени речення. Зміцни­ти навички розмежування однорідних підметів і простих предика­тивних одиниць у складному реченні.

     Завдання: Розподілити речення на дві групи: прості з однорід­ними членами і речення складні. Написати відповідь на запитання, чому виділені члени речення називаються однорідними.

     Правила і хід гри: На кожну парту кладеться набір речень. Вони пронумеровані. Пропонується на чистій картці зліва записа­ти номери тих речень, у яких є однорідні підмети, справа —- номери складних речень. А посередині речення з іншими однорідними чле­нами речення. Нікуди не записуються прості речення, у яких не­має однорідних членів речення. Можна речення проектувати через кодоскоп. Відповідь записується у зошитах.

"Не два, а одне"

     Мета: Зміцнювати поняття про складне речення як особливу синтаксичну структуру з двома предикативними одиницями. Ак­центувати увагу учнів на характерному засобі зв'язку частин склад­ного речення — на опусканні слів з метою усунення повтору.

      Матеріал: Картки з простими реченнями (виготовляються у ва­ріантах з тим, щоб вистачило на кожну парту).

     Завдання: Із поданих двох простих речень утворити одне складне. Написати відповідь про те, що при утворенні складного речення опускалося і чому.

      Правила і хід гри: Речення переписуються у зошити. Потім складається і записується складне і під ним — текст-міркування про те, які слова опускаються, а також про те, що ще змінюється при утворенні складного речення із простих.

  Оскільки змагання індивідуальне, то перевірку можна зробити так: пропонується кожному учневі витягнути "жеребок". Для цього виготовляються які-небудь аркушики паперу. Всі чисті і лише на трьох написані цифри — 1,2,3. Кому випаде картка з цифрою, той зачитує свою відповідь. Із трьох визначається переможець: той, у кого найповніша і найкраще обгрунтована відповідь.

"Угадай"

     Мета: Зміцнювати знання дітей про те, що речення як комуні­кативна одиниця характеризується тією чи іншою інтонацією. Про­довжувати формувати навички розпізнавати основні структурні ознаки різних за інтонуванням речень.

      Матеріал: Малюнки і чисті картки.

      Завдання: Скласти за малюнком тільки питальні речення. Увести ці речення у самостійно складений текст. Пояснити, якими харак­терними ознаками відрізняються питальні речення від розповід­них і спонукальних.

     Правила і хід гри: Організовується змагання команд. Асистен­ти обирають малюнок для своєї команди. Розглядається й обгово­рюється малюнок всією командою. Арбітр команди розподіляє за партами, хто про що складе речення. По черзі (починаючи з пер­шої парти) записуються речення на дошці, і в зошити. За кожне речення команді нараховується очко, а за кожну помилку — віднімається.

     Після цього перша команда складає текст за тими питальними реченнями, які склала друга команда, і навпаки.

     Перевірка текстів ведеться так: кожна команда визначає сама, хто зачитуватиме складений текст. Тепер вивішується малюнок, за яким складалися питальні речення, текст порівнюється з малюн­ком, визначається певна кількість очок за максимальне наближен­ня змісту тексту і малюнка. 

  

Розділ VІ

ТЕКСТ

     Текст є ідейно-тематичною, семантико-структурною й естетич­ною одиницею, сконструйованою з певних компонентів, оформле­них мовними засобами за законами національної мови.

     Семантика тексту втілюється у мовно-логічній структурі. З огляду на це у тексті можна виділити такі компоненти:

1) спільний предмет висловлення;

2) заголовок, у якому виражається головна думка і з яким спів­відносяться всі елементи тексту;

3) три взаємозумовлені частини: початкова (зачин), основа (ро­згортання теми) і кінцівка (заключна частина).

     Специфіка кожного з типів мовлення полягає у доборі і вико­ристанні мовних засобів. Так, для тексту-розповіді характерним є поєднання фраз: дієслова з стрижневою мовною категорією, яка дає можливість за допомогою видо-часових форм дієслівних при­судків виразити послідовність подій, рух. У тексті-описі найви­щий щабель в ієрархії мовних засобів займають категорії номіна­тивного плану. Текст-судження характеризується насамперед особ­ливими синтаксичними структурами, які містять у собі умовиводи, констатацію фактів, передають логічний зв'язок явищ. Важливими для цього монологічного типу мовлення є речення з синтаксичними причиново-наслідковими, умовними з'ясувальними та допустовими зв'язками.

      Тільки в тексті можна простежити особливість будь-якої мов­ної одиниці і відчути її естетичну суть, красу і гармонію висловле­ної думки, втіленої у мовні засоби інформації.

      Дуже важливо навчити дітей розпізнавати нехудожні і художні тексти. У зв'язку з цим особливого значення набирає самостійна робота учнів, спрямована на вироблення умінь, читаючи "між ряд­ками", знаходити стрижневі художньо-образні мовні засоби й ос­мислювати їх.

      Виховання зацікавленості художнім словом повинно мати місце на кожному уроці упродовж усіх років навчання дитини. Дидактич­ним матеріалом для мовної освіти і для вироблення мовленнєвих навичок має служити різний за обсягом (навіть речення) художній текст. Процес навчання мови буде неповноцінним, якщо художні тексти використовуються лише як джерело мовної інформації, або у функції ілюстрування мовних явищ, чи то як матеріал для мов­ного аналізу. При такому використанні художнього мовного засобу залишається поза увагою суть, основне призначення його — слу­жити засобом створення образності Двоплановість художнього слова (воно є елементом мовної й одиницею художньої систем одночасно) повинна свідомо сприйматися дітьми. Бажаного результату ніколи не досягне учитель, якщо оперуватиме лише запитанням "Як ти розумієш це слово, словосполучення чи речення?"

     Проникнути в художню суть мовного явища значно важче порів­няно з власне мовною. Тому необхідно з перших днів навчання прилучати дитину до методу лінгвістичного аналізу тексту.

"Замінити і доповнити"

     Мета: Розвивати асоціативне мислення. Зміцнювати поняття тексту як єдиного структурного і смислового цілого. Продовжувати формувати навички творення власних текстів і їх самоаналізу.

      Матеріал: Малюнки і тексти до них.

     Завдання: Розглянути малюнок і прочитати текст. Змінити у тексті ту частину, яка не відповідає малюнкові При потребі доповнити текст. У письмовій формі пояснити потребу в заміні чи доповненні.

      Правила і хід гри: Працюють учні невеличкими групами (по вісім осіб). Обов'язки розподіляються так: два учні обмірковують і називають текст, інших два поширюють (при потребі і можливості) кожне речення поданого тексту, ще два працюють над вилученням зайвого з тексту (ту частину, яка не відповідає зображеному на малюнку) і обгрунтуванням (у письмовій формі) потреби вилучен­ня частини тексту. Останні два учні складають ту частину тексту, яку треба додати відповідно до зображеного на малюнку.

     Припиняється робота за командою. Аналіз проводиться за ви­дами роботи: правильно обрано заголовок, доцільне і вдале поши­рення речень, слушні зауваження при аналізі поданого тексту і вдосконаленого учнями відповідно до зображеного на малюнку, якість тестів-обгрунтувань, складених учнями.

" Про що?"

     Мета: Формувати в учнів уміння визначити тему тексту. Зміц­нювати навички зв'язно висловлювати свою думку.

     Матеріал: Текст. Система визначень теми тексту. Чисті картки. Сигнальні картки.

     Завдання: Прочитати текст і систему визначень теми поданого тексту. Вибрати найбільш відповідне визначення. На чистій картці записати своє обгрунтування вибору формулювання теми.

     Правила і хід гри: Визначаються команди і по два судді в кож­ній команді Читається текст. Пропонується вибрати з поданих фор­мулювання теми прочитаного тексту (система визначень теми спро­ектована через кодоскоп). Кожне з визначень пронумероване. За командою діти піднімають сигнальні картки з цифрою, якою позначе­но відповідне формулювання теми. Судді збирають ці сигнальні картки, підраховують за номерами і записують на дошці результати.

      Коли результати першого етапу змагання зафіксовані, учитель повідомляє, що найкращим визначенням теми є те, що зафіксоване під цифрою шість. Пропонується дітям поміркувати на основі зі­ставлення всіх визначень теми, чому шосте визначення найкраще, і своє міркування записати на чисту картку. Для цієї роботи визна­чається час. Припиняється робота за командою. Картки підписують­ся, судді збирають їх і групують на завершені (висловлення думки завершене) і незавершені. До уже зафіксованих результатів (ко­манді зараховано стільки очок, скільки здано карток з цифрою шість) додається кількість очок за ознакою завершеності вислов­леної думки-обгрунтування про найкраще формулювання теми. Під­раховуються і оголошуються наслідки змагання. Однак, попере­джає учитель, команда-переможниця буде визначена лише наступ­ного уроку. Враховуватиметься повнота думки, викладеної на картці, правильність побудови речення і написання слів, акуратність письма. Все це можна зробити і на цьому уроці, якщо дозволяє час і робота не суперечить меті уроку.

     Гру можна проводити і на основі різних текстів: кожній з ко­манд дається окремий текст із системою визначень теми.

"Розгорни текст"

     Мета: Продовжувати формувати навички творення зв'язного тексту. Поглиблювати знання про те, що текст є не лише засобом втілення смислу, а й індивідуальної манери автора.

     Матеріал: "Згорнуті" тексти. Опорні слова до них. Картки для запису розгорнутих текстів.

     Завдання: Уважно прочитати згорнутий текст, а також опорні слова. Записати на чисті картки розгорнутий текст. Чітко виділити абзаци.

    Правила і хід гри: Змагання і робота над "розгортанням" тек­сту індивідуальна. Усі учні мають один згорнутий текст і опорні слова (їх форми можна змінювати). Для написання (розгортання) тексту визначається час. Робота припиняється за командою. Пере­вірка ведеться у такий спосіб:

     Спочатку пропонується усім відзначити у своїх текстах усі три частини (початок, основну частину і кінцівку). За бажанням зачи­туються перші частини текстів. Визначаються найкращі.

     У підсумку вчитель акцентуватиме увагу на індивідуальних осо­бливостях тексту кожного з учнів. Потім так само зачитуються, порівнюються і визначаються кращі тексти за основною частиною і за кінцівками.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

"Відшукай і склади"

     Мета: Продовжувати розвивати навички розпізнавати види мо­нологічного мовлення. Закріплювати знання про текст як єдину смислову одиницю.

     Матеріал: Картки із завданням:

 

					Міркування

 

     Картки із "згорнутими" текстами. Комплекти карток з абзаца­ми тексту.

     Завдання: Одержавши картку із завданням, відшукати відпо­відний "згорнутий" текст і "розгорнути" його (усно). Пояснити, чо­му саме така кількість абзаців у пропонованому тексті потрібна.

     Правила і хід гри: Організовується три команди. Капітани одер­жують по картці-завданню. За цим завданням знаходять серед розкладених відповідну картку із "згорнутим" текстом і комплект карток "розгорнутого"тексту. Якщо капітан утруднюється, він сам викликає зі своєї команди помічників.

      Обраний комплект карток розбирають члени команди. Читають свою частину тексту. Потім обговорюють колективно. Визначають, у якому порядку за картками повинен читатися текст.

      За командою учителя робота припиняється.  

"Виділи найважливіше"

     Мета: Закріпити в учнів уміння розпізнавати різні види монологічного мовлєння-розповідь, опис і міркування. Продовжувати формувати навички виділяти важливі структурні ознаки текстів.

      Матеріал: Тексти різних видів монологічного мовлення (розмножені тексти відповідно до кількості учнів у команді). Сигнальні картки з словами розповідь, опис, міркування.

      Завдання: Прочитати текст. Визначити, про що текст і яка головна думка його. "Згортаючи" текст, виділити найголовніше у його структурі.

      Правила і хід гри: Змагання командне. Кожна команда має окремий текст. Працюючи, можна радитись учням, що сидять за однією партою. Починається і закінчується робота у визначений час. Спочатку з першої команди викликається учень, який читає найголовніше з тексту. Якщо потрібне доповнення, уточнення, то його роблять члени цієї ж команди. Учням другої команди належить визначити, якого виду монологічного мовлення текст першої команди — підняти відповідну сигнальну картку.

      Відповідь має бути з усним обгрунтуванням (для обгрунтування викликаються добровольці). Потім так само аналізується текст другої команди.

      За правильне виділення основних ознак структури тексту команді виділяється 5 очок. Так само і за правильне визначення виду монологічного мовлення.

     За кожну виправлену помилку в обгрунтуванні думки команда одержує очко.

"Прочитай між реченнями"

     Мета: Формувати естетичний смак, любов до образного слова, розвивати асоціативне мислення і зв'язне образне мовлення.

     Матеріал: Художні тексти.

     Завдання: Прочитати текст. Визначити думки, висловлені в тексті. Знайти мовні засоби (слова, словосполучення), які дають можливість прочитати ще одну думку, яка словесно не висловлена, але присутня в тексті.

     Правила і хід гри: Текст читається один для всіх. Протягом трьох хвилин учні записують у зошити думки, які висловлені у тексті. Робота припиняється за командою. Для другокласників учитель визначає незвичні для теми тексту слова (учні третього і четвертого класів виконують цю роботу самі). Пропонується пояснити, у чому полягає їх незвичність, які думки виникають під впливом цих слів, тобто, які думки читаються між рядками.

     Оцінюється робота учнів за те, хто швидше знайде незвичні для теми тексту мовні засоби і ті елементи, які їх пояснюють, а також за кращий власний текст-пояснення.

      Слід зауважити, що сформовані навички визначати думки, які читаються між рядками, свідчитимуть про оволодіння учнями методом лінгвістичного аналізу тексту, спочатку (у другому класі) деякими його елементами, а в третьому і четвертому класах дещо повніше. Для формування навичок користуватися елементами лінгвістичного аналізу тексту береться невеличкий художній текст.

"Склади казку (оповідання), сценарій до мультфільму тощо"

     Мета: Розвивати асоціативне творче мислення. Поглиблювати знання про зв'язне мовлення. Продовжувати формувати навички оцінного ставлення до власного мовлення.

     Матеріал: Малюнки або кольорові листівки. Схема структури тексту казки. (Схема записана на дошці або на великому аркуші паперу). Картки для запису частин казки.

     Завдання: За поданим малюнком скласти казку.

     Правила і хід гри: Організовуються невеличкі команди. Кожна команда одержує малюнок. Члени команди всі разом обмірковують протягом визначеного часу, якого змісту буде казка. Потім відповідно до схеми структури казки кожен з членів команди обирає один пункт схеми. Протягом визначеного часу учасники команди складають свою частину казки. Робота припиняється одночасно і протягом двох-трьох хвилин перечитується членами команди текст за пунктами схеми попорядку:

1. Жив собі...

2. Одного разу ...

3. А то якось він (вона, вони тощо) ...

4. А то ще раз довелося ...

5. Отак навчився він (вона, вони тощо) ...

6. Зрозумів ..., що ...

      На окрему картку записується заголовок. При перечитуванні тексту дозволяється робити виправлення: закреслювати написане і акуратно записувати потрібне.

     Перевірка ведеться за загальним порядком.

"Дай оцінку"

      Мета: Поглиблювати знання про текст як вид мовлення. Продовжувати формування навичок оцінного ставлення до чужого і власного зв'язного мовлення.

      Матеріал: Тексти, написані учнями. Схема аналізу тексту.

     Завдання: Прочитати текст, проаналізувати його за схемою.

     Правила і хід гри: Виділяються команди. Текст — один для всіх (проектується через кодоскоп). Схема аналізу тексту виготов­лена на великому аркуші паперу:

1. Прочитай текст.

2. Дай назву, якщо її немає.

3. Подумай, до якого виду мовлення відноситься текст-розповіді, опису чи міркування.

4. Яка тема та головна думка тексту?

5. Знайди у тексті початок (зачин), основну частину і закінчення. Якщо якоїсь частини немає, то спробуй додати.

6. Проаналізуй кожне речення: чи є в ньому основа ( головні члени речення), чи на своєму місці знаходиться речення в тексті, чи всі наявні в реченні слова потрібні, чи немає в словах орфогра­фічних помилок Якщо є, то як їх виправити, чи правильно пов'я­зані слова в реченні.

7. Зверни вагу на те, як пов'язанні між собою речення в тексті

8. Поміркуй, чи можна якісь слова в тексті замінити синонімами. Щоб робота була посильною, не затяжною, доцільно команду поділити на групи так, щоб кожній дісталося одне завдання (робота за одним пунктом схеми).

      Перевіряється й оцінюється робота за пунктами схеми. В оцінці роботи за кожним пунктом беруть участь усі учні класу.

      Кожна група команди повинна дати відповідь за своїм пунктом схеми у формі зв'язного тексту. За кожне доцільне виправлення у тексті протилежної команди нараховується очко, яке знімається із визначеної кількості очок з тієї команди, текст якої перевіряється.

      Таку гру доцільно запроваджувати на кожному уроці зв'язного мовлення, що дасть можливість поступово виробити навички дотримуватися послідовності в аналізі текстів чужого і власного мовлення.

«Усі три»

      Мета: Поглибити знання учнів про текст як значеннєву мовлен­нєву одиницю. Продовжувати формувати навички виділяти голов­ну думку тексту, а також оцінного ставлення до чужого і власного мовлення.

       Матеріал: Тексти (розмножені так, щоб їх вистачило на кожну парту). Картки для запису власних міркувань.

       Завдання: Прочитати текст, визначити головну думку. Дати за­головок до тексту. Свої міркування-обгрунтування добору заголов­ка викласти у письмовій формі. Визначити у власному тексті за­чин, основну частину і закінчення (усно).

      Правила і хід гри: Змагання командне. Кожна команда одер­жує окремий текст. Для читання тексту й обміркування його визна­чається час. До викладу міркування у письмовій формі учні при­ступають одночасно. Закінчують роботу за командою, підписують картки і здають. Учитель розкладає картки в межах команд на завершені й незавершені і повідомляє, яка команда має більше закінчених текстів.

     Після цього картки із закінченим текстом однієї команди пере­даються другій (команди обмінюються такими картками). Тепер групками учні обох команд працюють за картками з обговоренням дібраних до невідомого тексту заголовків: на основі заголовка і його обгрунтування відтворюють текст. Починають і припиняють робо­ту учні одночасно. Перевіряється робота так: викликається учень, якому пропонується прочитати (якщо і ця робота велася у письмо­вій формі) або розказати відтворений текст. Учні з цієї ж команди, доповнюють, виправляють, якщо допущено помилки. Потім зачи­тується текст, до якого добирався заголовок. Учні команди, яка відтворювала текст, оцінюють, чи справді заголовок дібрано най­кращий (у такому випадку основна думка поданого і відтвореного текстів буде збережена). Якщо, на думку іншої команди, заголовок було дібрано невдало, то пропонується знайти кращий. Якщо пода­ний і відтворений тексти збігаються головною своєю думкою, то обом командам визначається однакова кількість очок, але відра­ховуються очки за допущені помилки у мовленні.

"Мандрівка"

      Мета: Поглибити розуміння дітей про те, що кожен мовлянин добирає з величезного багатства ті мовні засоби, які йому найбіль­ше підходять для висловлення думки. Продовжувати формувати навички зв'язного мовлення. Зосереджувати увагу учнів на засо­бах зв'язку мовних елементів у тексті.

      Матеріал: Комплекти карток, на яких зафіксовані завдання. Картки розмножені варіантами за кількістю парт, за якими сидять учні. Плакати (великі аркуші паперу), на яких записані групами (тематичними) слова у початковій формі

       Завдання: Капітан кожної команди витягає картку із завдан­ням: "Дорога до лісу" або "У лісі", "Галявина у лісі" тощо. За обра­ним завданням учасники кожної команди повинні знайти серед карток ті, на яких записані тематичні групи слів, які насамперед необхідні для складання тексту за обраним завданням.

      Спочатку потрібно пов'язати слова у словосполучення. Словос­получення треба записати у тому порядку, в якому вони будуть використані у тексті.

        Правила і хід гри: Змагання командне. Для виконання завдань визначається час. Перед тим, як записувати словосполучення, усі члени команди обговорюють порядок запису словосполучень, а та­кож зміст кожного речення.

       На чисті картки записують текст. Робота припиняється за ко­мандою. Кожен учень підписує свою картку. По три учні з кожної команди зачитують свої твори.

       Оцінюється робота за:

1)  вчасність виконання завдань;

2) правильний добір карток із словами;

3) правильне поєднання прикметників із іменниками;

4) правильне формування речень;

5) послідовність викладу думок у тексті.

      Критерії оцінки виконаної роботи можна доповнювати або змен­шувати відповідно до мети уроку. Визначається певна кількість очок за всю роботу, потім ведеться відрахування від цієї кількості за кожне доречне зауваження.

      У підсумку наголошується на основному понятті — прикметник і його ознаки залежать від іменника. Висновок можуть зробити самі учні у формі складеного усно тексту.

Додатки.

                                                                   Додаток 1.

"Від найбільшого до найменшого"

     Виконане завдання на дошці матиме приблизно такий вигляд:

І	ІІ
Петрик забрав синю книжечку зі столу.	Діти посадили маленькі берізки біля школи.
1. Петрик — що зробив? —забрав; забрав — що? — книжечку; книжечку — яку? — синю; забрав — з чого? —зі столу.	1. Діти — що зробили? посадили; посадили — що? — берізки; берізки — які? — маленькі; посадили — біля чого? — бі­ля школи.
2. Хто? — Петрик; що зробив? — забрав; що? — книжечку; яку? — синю; з чого? — зі столу.	2. Хто? -діти; що зробили? — посадили; що? — берізки; які? — маленькі; біля чого? — біля школи.
3. Петр-; син-; книж-; стол-.	3. Діт-; мал-; беріз-; школ-.
4. -ик-; -ечк-.	4. -еньк-; -к-.
5.  за-.	5. по-.
6. [п] [є] [т] [р] [ие] [к] [з] [а] [б] [р] [а] [ў] [с] [и] [н'] [у] [к] [н] [и] [ж] [еи] [ч] [к] [у] [з'] [і] [с] [т] [о] [л] [у]	6. [д'] [і] [т] [и] [п] [о] [с] [а] [д] [и] [л] [и] [м] [а] [л] [є] [н'] [к'] [і] [б] [єи] [р'] [і] [з] [к] [и] [б'] [і] [л'] [а] [ш] [к] [о] [л] [и]
7. Пе, є, те, ер, и, ка, зе, а, бе, ер, а, ве, ес, и, єн, ю, ка, єн, и, же, е, че, ка, у, зе, і, ес, те, о, ел, у.	7. Де, і, те, и, пе, о, ее, а, де, и, ел, и, ем, а, ел, є, єн, м'який знак, ка, і, бе, ер, і, зе, ка, и, бе, ел, я, ша, ка, о, ел, и.

                

                                                                                       

  Додаток 2.

«Впізнай почуття»

Славко

       Тут із під'їзду виходить Славкова мама у новій червоній сукні.

        — Ти сьогодні така гарна, мамо! — кидається до неї Славко.

       —  Як пожежна машина.

        — Ну спасибі тобі, синку, — сміється мама і бере Славка за руку.

        — Ходімо швидше, бо я спізнюся на роботу. А дорогою питає:

        — А чому ти сказав тьоті Лізі, що в тебе немає років? Адже тобі виповнилось три роки.

         —  А щоб ніхто не знав, що я маленький і ходжу ще в дитсадок. От!

      Було у матері синів троє і дочка Маруся ... Попідростали — заболіло серце: треба їм раду давати, а яку? Ні в хаті, ні коло хати... Хотіли далі вчитись, так за що?

      —  Летіть, діти, в світ долі своєї шукати.

      Порозлітались. Всі троє по наймах. Шлють додому листи нерадісні. Сумує мати: "Чи всім у світі така доля вдовиченкам, як моїм?"

                                                                                             

 Додаток 3.

"Знайди зайве"

       1. Горів дах конюшні.

       Біля дверей конюшні — гурт чоловіків. Як бути? Як відчинити замкне­ну зсередини браму, щоб випустити коней?..

       —  Люди! — підскочила до чоловіків тітка Одарка. — Рятуйте коней!

       —  Сокиру дайте! — наказав дядько Андрон. Яка там сокира! Пробували — двері як мур. Тиміш в'юном помежи людьми і на драбину.

       — Ти куди лізеш? — перехопив його дядько Андрон.

       — Пустіть мене! Я знаю лаз до конюшні. Ось він, лаз, під самісіньким дахом! Лаз вузенький. Тільки я мозку пролізти через лаз.

       Тиміш бачив, що вже в деяких місцях прогоряла стеля, але він спритно проліз всередину, швидко впорався з нехитрою, але надійною защіп­кою. І двері відчинилися. Ошалілий табун вихопився надвір.

     2. Ми підійшли до лісу і зупинилися.

      — Ану скажи, що це таке? Що на дереві червоніє?

      — Це дерево горбина, — кажу я, — а, може, яблуня. Яблука червоні.

      — І не горбина, і не яблуня це. — сказав Павло Петрович.

      — Ну тоді це дерево дуб. На дубі листя почервоніло. — висловив я свій здогад.

      — Знову не вгадав, що це, — заперечив Павло Петрович. — Давай підійдемо ближче і побачимо, що це.

      Ми підійшли ближче, і всі червоні плями попадали на землю. А потім разом знялися і обсіли інше дерево.

       —  О! то це ж птахи! Але які це пташки? Як називаються?

                   

                                                                   

 Додаток 4

. "Найкраще слово"

1. Дивитися, зазирати, зводити очі, пильнувати, провести, провести по­глядом, кинути оком.

2. Втекти, зникнути, пропасти щезнути, подаленіти, п'ятами накивати.

3. Слабкий кволий, безсилий, немічний, хворобливий, охлялий.

4. Говорити, розмовляти, бесідувати, міркувати, гомоніти, радитися.

5. Горіти, палати, гуготіти, палахкотіти, вигравати, блимати.

6. Проснутися, пробудитися, прокинутися, розкрити очі, розклепити по­віки, вирватися з обіймів сну.     

Додаток 5.

"Кому що"

1. Хата, будинок, дім, будівля, житло, гніздо, кубельце, приміщення, осе­ля, лігво.

Мостити, будувати, зводити, звити, мурувати, споруджувати, лашту­вати, ліпити, мостити, обладнати.

2. Люди, батьки, подружки, хлібороби, депутати, діти, гуси, кури, дівча­та, жінки.

Говорити, розмовляти, казати, гомоніти, радитися, обмінюватися дум­ками, цокотіти, галасувати, ґелґотати, сокоріти.

3. Кріт, їжак, орел, горобець, лелека, черепаха, заєць, миша, олень, кінь.

4. Пострибати, почапати, покотитись, шугнути, міряти кроки, податися вистрибом, чалапати, шаснути, мчати, цокотіти.     

  Додаток 6.

«Тільки своє»

      1. Надворі рання погідна весна. Яскраво світить тепле сонечко. Чекає нас дуже багато цікавої роботи і клопотів. У нас в шкільному біологіч­ному кабінеті зимував один ручний шпак. Добриня. Так ми назвали його. У нього ліве крило стирчить убік. Він і літати не вміє, але часто і весело співає.

    

 2. Чив. Це я дав йому ім'я. Чив мешкав над вікном другого поверху висотного будинку, що навпроти. Він вигнав звідти старого горобця, поселився там і, задоволений та гордий, тепер щоранку весело щебече. Сьогодні він сів на вікно і безстрашно глянув швидким спочатку одним чорним, маленьким, круглим оком, а потім — другим і зухвало цвірінькнув

.

      3. Десь високо вгорі чорний крук полетів шукати здобич. Може, на смітнику смачний шматок для нього викинули. Здалеку бачить він по­живу. Очі в нього гострі, видющі.

       Швидко бігає сіренька моторна посмітюха. Вона біжить, ніби котить­ся, маленька пташка. Коло неї інколи ще одна або дві метушаться.     

Додаток 7.

"Речения — неречення"

1.     Вечір він швидко наступе у глухому лісі темні тіні лежать під дере­вами нерухомо стоять старі сосни, чорніють густі розлогі ялини пахне в лісі смолою, сосновою хвоєю листями заховалося за деревами вечірнє низьке сонце ще сплять, шукають поживу в лісі птахи ось на стовбурі дерева всівся червоноголовий чорний дятел він дзвінко довбає сухе дерево далеко чути у вечірньому тихому лісі стук дятла ніби казковий лісовий сторож барабанить вечірню зорю снують біля дятла швидкі си­нички, підбирають жучків та черв'ячків незабаром запанує в лісі тем­на ніч замовкнуть і заснуть денні пташки і звірі.                        

        2. Зерно — основа продуктів харчування недаремно ж кажуть, що хліб усьому голова зерно — це паляниці, вареники, макарони, і каша, це корм для худоби і птиці а збільшувати його виробництво найважче бо під пше­ницю, жито, кукурудзу, гречку та інші культури потрібні великі поля, а вільної землі у нас практично немає який же вихід як хлібороби можуть збільшити кількість зерна на допомогу їм прийшли вчені-селекціонери.

       3. Осінь вона міцно ввійшла у свої права і з самого початку почалася суворо, була хмура, сльозилася, а потім пом'якшала очистилося небо від хмар золоте сонечко вийшло погуляти по густій блакиті воно не гріло по-літньому, але золотило дерева, вкривало кожен листочок ви­тонченими мережками жоден художник не зміг би намалювати їх на папері соколиний бір тепер золотиться, багряніє, палає холодним по­лум'ям кожен ранок готує в цю пору нові і нові візерунки, додає гаря­чих фарб.

                                     

                                                                      Додаток 8.   

"Погрупуй"

1. Зимонько-снігурочко, наша білогрудочко, не верти хвостом, а тру­си тихесенько, рівненько, гладесенько срібненьким сніжком.                                                                                                                        

2. Ми у коло стали, разом погукали:

— Гей, Морозе, йди в кімнату, Новий рік стрічати!                                                                                                                           3. Морозець, морозець, не щипай за щічки...                                                                                                                             4. Як гарно тут, ведмедику, у хатці сніговій! Залазь мерщій всередину,сиди собі й радій!                                                                                                                5.  Давай домовимося все робити сумлінно.

6. Заглянь, заглянь, сонечко у наше віконечко!

7. Дозволь тебе, рідненька мати, за все поцілувати.

8. Написали ми плакат: "Хай живуть хороші мами всіх дівчаток і хлоп'ят!"

9. Не турбуй птахів. Іди геть від пташиного гнізда!

10. Дідусеньку мій любий, мій любий голубочку, давай я вам ґудзика пришию до сорочки.

11. Ой, човне, мій човне, пливи до землі.

12. Нарвімо травички та погодуймо кроликів.

13. Хай ловиться риба велика й маленька!

14. Сядьте біля мене і послухайте казочку.

15. В нас дівчаток є багато, порахуйте їх, малята!

16. Живи здоровий і щасливий під чистим ясним небом!

                                                             

Додаток 9.

"Знайди однорідні"

1. Ось виструнчились у весняному святковому вбранні вишні, сливи, черешні, груші.

2. Очей від них не одведеш.

3. Очі радіють, душа радіє.

4. Радість і для бджіл.

5. Снують вони по квітках, перелазять з однієї на іншу.

6. Бджоли, джмелі, якісь мурашки кружляють над деревами.

7. Прислухайтесь до пташиного хору в лісах, парках, садках.

8. На різні голоси славлять весну дрозди, коноплянки, вівчарики, щи­глики та інше голосисте птаство.

9.  Здалеку озвалася іволга, гучно закувала зозуля.

10. Буйно піднімаються хліба, а над ними гасають ластівки.

11.  Вітерець гойдає сиві трави, ніжні квіти.

12.  Милуєшся дивною, чудовою красою луків.

13. Вирує життя в озерці, під водою і на поверхні.

14. Скоро перша паморозь посріблить траву, листя кущів і дерев.

15. Стоїть ожеред соломи, я прямую до нього.

16. Ось пролетіла зграйка щигликів, зацвірінькали горобчики.

17. Пригріває сонечко, і капає вода.

18. Життя тут прожив дядько Петро, а прожив він чимало.

19. На каштані вдарив зяблик чисту, коротку, барвисту трель.

20. Зяблик славив піснею весну, життя.

21. Узлісся, луки, болото аж гудуть від радісних пісень!  

                                                    

 Додаток 10.

"Знайди однорідні"

1. У долині біля кладки    Обробили ми дві грядки,

Посадили огірки і червоні буряки,

і капусту, і петрушку, і цибулю, і чорнушку,

і укріп, і часничок, і пахучий васильок.

2. Пробігає мутна вода моторно, заклопотано, несе якесь, соло­му, дошки.

3. Привітався мій гість і оглянув усі мої клітки, рушницю, білку.

4. Щосуботи і щонеділі сотні мисливців з'являються на озерах, річках.

5. Білка носить у дупло горіхи , соснові та ялинові шишки.

6. Велика, густа, зграя перепілок мчить на південь крізь низькі хмари, крізь вітер, вогкість і часом дощ.

7. Під дуплом старого дуба миша собі ще влітку нірку вирила, нано­сила тоненьких травинок і сухого моху.

8. Ми приносимо з лісу, з поля синьоокі проліски, золоті кульбабки, ніжні фіалки, пахучі конвалії...

9. Чимало знає цей художник тварин і птахів, розуміє їхню поведінку, характер, життя.

10. Петрик любить бувати в полі, в лісі і спостерігати за життям і поведінкою птахів, комах, звірят.

11. Дятел заклопотано лазить по стовбуру, по товстих гілках старого дуба і невтомно, ретельно довбає кору дерева.

12. Сіявся дрібний дощ і зразу замерзав на кущах, на траві, на деревах

13. Сніжок лоскітно, холодно доторкався до лоба, щік, носа.

14. Діти хочуть годувати і допомагати синицям, чижикам, коноплян­кам, горобцям.

15. Діти спинилися, завмерли, затихли і здалеку спостерігали за чи­жиками і коноплянкою.

16. Метка, непосидюча, цікава синичка має хвіст і крила зеленкувато-блакитні.   

 Додаток 11.

«Про що?»

       1. На ще вогких пагорках, на схилах, зацвіли наші перші весняні квіти — мати-й-мачуха. В неї квітки яскраво-жовті, ніби краплини вранішнього сонця.

       З-під торішнього листя соромливо виставить свою фіолетову квітку волохатий сон. Щоб не боятися нічного холоду, сон надів на себе цю пухнасту шубку.

       Погляньте, муха вже гріється на сонечку. Ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить себе по черевцю. Це вона чепуриться.

1. Про весну.

2. Про квіти.

3. Про квіти й муху.

4. Про те, що весною все пробуджується до життя.

      2. Найсвітліше в листяному лісі буває ранньої весни. Під сонячним промінням швидко збільшуються чорні круги талої землі навколо дерев. На очах з'їдає останні ніздрюваті кучугури снігу південний теплий ві­терець. Задзюрчали по вибалках струмочки.

      Грунт ще не просох, і десь напівшляху до великої річки була тала вода, а під землею, вкритою перепрілим торішнім листям, вже підня­лися ранні квіти.

      Розкрилися грона пролісків, схожих на небесну блакить. Поодинці визирнули підсніжники. Між зеленими листочками загорілися жовтенькі зірочки гусячої цибульки.

1. Про ліс.

2. Про пробудження лісу.

3. Про ранню весну в лісі.

4. Про березень.

5. Про прихід весни.

      3. Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і три­вожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен ніби до нього доторкнулося щось тепле і лагідне.    Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.

      —  Годі спати, — зашепотів весняний Вітер. — Прокидайся, весна іде.

      — Де ж вона — весна? — запитав Клен.

       — Ластівки на крилах несуть, — каже теплий Вітер. — Я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями. Заквітчалась кві­тами. Красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.

1. Про теплий весняний вітер.

2. Про наближення весни.

3. Про весну-красну.

4. Про ластівки, які на крилах несуть весну.

5. Про клена.

6.  Про розмову весняного вітра з кленом.

       4. Колись, дуже давно, жив цар з царицею. І мали вони сина. Коли виповнилося царевичу двадцять років, став шукати він дівчину, яка б стала йому дружиною. Довго ходив царевич. Одного разу, дуже стоми­вшись, сів перепочити біля джерела, з якого дівчата брали воду. І була серед них дочка пастуха, та така красуня, яка зразу ж сподобалася царевичу.

       Заслав сватів царевич, але дівчина сказала, що тільки тоді вийде за царевича, коли той навчиться якогось ремесла. Погодився царевич: на­вчився ткати парчу.     Одружилися вони і, коли померли батько та мати царевича, стали самі царювати.

        Якось молодий цар поїхав подивитися, як живе його народ. Його по­лонили розбійники і примусили ткати парчу. Він виткав. Парчу принесли продати цариці. Цариця розгорнула і побачила, що на тканині вишиті букви. Цар повідомляв, як його знайти. Цариця зібрала військо і визво­лила царя.

       Цар сказав: "Ти сьогодні мене врятувала".

       — Ні, — сказала цариця, — я врятувала тебе тоді, коли примусила тебе навчитися ткати.

                                                                         

1. Про царевича.

2. Про мудру дівчину.

3. Про мудру пораду.

4. Про царицю, яка врятувала царя.

5. Про те, що праця і вміння рятують людину.          

   Додаток 12.

"Розгорни текст"

      1. Прийшла радісна, гомінка і пахуча весна.   

     Птахи, струмочки, вітер, верховіття, листя, черемха, соловейки, зо­зуля, мурашки, джміль.

     Дзвінкий, весняні, зелене, дзвінкоголосі, довгохвості, заклопотані, во­лохатий.

     Співати, дзюркотати, пробігати, зацвісти, забігати, загусти.

      2. Скоро прилетять птахи. Спочатку самці, а потім самички. Чи підго­тували ви для них хатки?

      Шпаківні, краї, шпаки, хатинки, дітки, подружки, жайворонки, зяб­лики, гості, лани, ліси, парки, сади, пісні. Далекі, веселі, затишні, перші, весняні, гучні, заклопотані.

Розвісити, поселитися, вивести, з'явитися, прилетіти, почути.

      3. Бригадир був невтомним і винахідливим. Тому всі його любили. Трактори, машина, спокій, загадування, порядок, літо, борозна, дні. Невтомний, гуркотливі, раді, спекотні, мовчазний.

       Дивуватись, спати, переглядати, вірити, ображатись, виконувати, про­гайнувати.    

                                        

   Додаток 13.

«Відшукай і склади»

Добре серце .

       У нас була собака Муха і кішечка Пуся. То була на диво славна кішечка. Біла, пухнаста, з шозковою шерстю. Але вона не могла високо лазити. На висоті у неї обов'язково паморочилось в голові, і вона падала. У травні у Пусі появились малята. Поки кошенята були сліпі, Пуся не відходила від кошика, де жила з дітьми. Та коли вони трішечки підросли, Пуся стала ходити на лови.

      Одного разу вона вилізла на самісінький вершечок ясеня. І впала, бідолашна. Та так нещасливо, що забилася на смерть. Довелося вико­пати ямку і поховати Пусю.

      Коли ми копали ямку, Муха підійшла, обнюхала мертву кішку і зникла. Ми не звернули на це увагу.

       Поховавши Пусю, ми стали думати, як бути з кошенятами. Ідемо до Пусиного кошика, заглядаємо... Порожньо! Ой лишенько! Це ж, мабуть, сусідський пес Лорд їх поїв. Мені було жаль малят і соромно, що не догледів Пусиних сиріт.

      У Мухи також були діти. Жила вона з ними під верандою. Частенько вона, як дбайлива господиня і мати, прибирала у своїй оселі. Перед цим вона витягала з-під веранди обох своїх писклявих опецьків, а потім бралася до діла.

       Через тиждень після смерті Пусі, Муха зібралася прибирати у себе. Винесла двох своїх дітей. Знову полізла під веранду, обережно витягла і винесла одне біленьке кошенятко, друге, третє!

        О радість! Виходить, ми забули про сиріт, а Муха згадала! І пригорнула.

                                                                                

 Додаток 14.

"Виділи найважливіше"

       1. Чому ми так часто згадуємо про війну? Ти ніколи не знав війни. Твої батьки, мабуть, теж; не були на ній... Лише старі пам'ятають і ніколи не забудуть війну... Скільки прекрасних людей загинуло на війні! Скільки згоріло міст, скільки полів стоптали гусениці фашистських танків!..

       На світі немає нічого страшнішого від війни. Треба пам'ятати про війну, щоб більше любити, цінувати і берегти мир. Це прекрасне слово звучить у піснях і віршах. Воно б'ється в наших серцях. Мир — закон нашого життя

       2. Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка. Та ще й такий чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями. Воно й училось нівроку йому. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають щось таке, чи про луки, чи про ліс... Ну й любило це                                                

      3. Зарокотав мотор. Дядько Микола натиснув на педаль, потягнув якогось ричага, і трактор здригнувся, як норовистий кінь, а потім плавно покотився, набираючи швидкість. За вікном замиготів сусідський штахетник, попливли назад хати.

      Юрчик дивився то на дорогу, то на дядька Миколу... Дядько Микола вгадав хлопцеве бажання. Як тільки минули село і вискочили на рівну польову дорогу, він зменшив швидкість і повернув до хлопця усміхнене обличчя:

      — Ану, Юрчику, перелазь через мою ногу. Вдвох будемо керувати...

      За хвилину Юрчик міцно тримався за кругле кермо... Скільки радості було в хлопця, коли трактор зупинився біля краю ділянки. Це він його сюди привів!                                                                                                      

                                                                            Додаток 15.

"Прочитай між реченнями"

Сонечко

      Жучок сидів під кущем глоду біля хворого коника-стрибунця. Він кутав коника у торішнє листя, щоб той зігрівся. А ще, як міг, веселив хворого.

       Незабаром коник видужав. Скинув із себе торішнє листя, високо підстрибнув і засюрчав жучкові:

       — Ти турботливий. Ти веселий. Ти наше миле сонечко!

      Жучок полетів до метеликів, Вони тремтіли від холоду під лопухом.

       —  Не журіться! — гукнув жучок, залазячи до метеликів під лопух.

        — Дощ скоро мине. А щоб вам було веселіше я заспіваю вам пісеньку. 1 він бадьоро заспівав.

       Незабаром дощ перестав. Сонечко виглянуло. Воно сипнуло на землю теплі промінці. Метелики зраділи, затріпотіли крильцями.

      —  Ти добрий. Ти наше лагідне сонечко! — сказали метелики жучкові.

        Під високим крислатим дубом побачив він сивого павука. Той спустився на землю по довгій срібній павутинці. Тепер павутинка намокла і павук не міг повернутися додому.

      — Я допоможу, — вигукнув жучок і підсадив павука до його шпаринки-хатинки.

      — Спасибі. Ти ввічливий і уважний. Допомагаєш старшим. Ти наше любе сонечко.

"Чому це всі називають мене сонечком?" — подумав жучок.

Додаток 16

"Дай оцінку"

        1. На малюнку зображена білосніжна зима. Уже всі дерева вкриті інеєм. Зима накрила землю білим пухнастим снігом, він ніби ковдра. Верхівки ялинок вкриті пухнастим снігом. Вони ніби закутані в хустки. Снігу так багато, що люди лопатами прокладають стежки. На білому пухнастому снігу видно тіні дерев.

      Мені дуже подобається зима. Тим, що всі діти раді їй. Тому, що вона білосніжна чарівна художниця.

      2. Прийшла зима. Земля вкрилася білою пухнастою скатертиною. Дерева вкрилися пухнастими шубками. Небо похмуре. Сонце світить мало. На снігу видно сліди зайців, сороки. Берези вкрилися білим інеєм. На снігу видно тінь від дерев. Мені дуже подобається зима.

                                                                                                                                             3. На малюнку зображена зима. Зима це дуже цікава пора року. Зимою можна ковзатися на ковзанах, на санках, на лижах. Земля зимою вкрита білою ковдрою. Дерева одягнули шапку та теплі, білосніжні рукавички. Зимою дуже цікаво в лісі. Мені дуже подобається ця пора року тим, що зимою дуже весело і цікаво. Зимою дуже гарне небо. Воно чисте й прозоре. Зимою можна ліпити снігову бабу, гратися в сніжки. Зимою в лісі дуже цікаво.

                                                                                                                                

       4. На малюнку бачимо зиму. Вона дуже гарна. Бо дуже багато снігу нападало. Земля закуталася у білу ковдру. Дерева обіпнулися білими хустками. Звірі ходять, шукають їжу. Під деревами тіні. Небо без хмар. Я люблю зиму. Бо вона гарна. Снігу багато і можна їздити на санках з гори. А на річці лід. Я катаюся на коньках.

                                                                                                                              

Додаток 17.

 «Усі три»

       Світив місяць над заповідником.

       Тигр ішов лісом. Іноді між деревами місяць освітлював його величез­ну голову. За тигром ішов браконьєр. Він крався невідступно.

      Тигр відчув біду і все ж довіряв людині. І не дивно. Адже багато років тут його берегли і не будили у звірові — звіра.

      Так вони йшли довго. Вибились із сил і обидва звалились. Притихли і заснули.

Браконьєрові снилась тигрова шкіра. Рука його все ще стискала гвинтівку.

      Тигр проснувся першим і підійшов впритул до людини. Лизнув дуло гвинтівки і зразу ж зник у вранішній імлі.

       2. Повертались у човні два рибалки. Ніч була темна. І тиша незви­чайна. Раптом вони почули, що хтось пливе, розбризкуючи воду і сопучи. Підгребли рибалки ближче. Здалося їм, що то Лось. Захоті­лося скористатися випадком і поживитися лосятиною.         Ще ближче підпливли до тварини і як гахнуть її веслом по голові!

      Але то був не лось, а ведмідь. Михайло розсердився, підплив до човна і як штовхне його!.. Рибалки разом вилетіли з човна. А човен вмить перевернувся.

      Злякались любителі лосятини. А ведмідь почав ганятись за ними. Загинули б мисливці, якби не догадалися пірнути під перевернутий човен. Під ним було повітря... Там і відсиділися, поки косолапий відплив геть.

      Аж вранці вийшли рибалки на берег. Мокрі, промерзлі, ледве живі.

                                                              Додаток 18. 

«Мандрівка»

 І.   1. Стежка, криничка, джміль, небо, квіти, жайворонок, кущ, шипшина.

2. Дуб, вітерець, листочки, глід, стовбур, дятел, яр, струмок.

3. Килим, квіти, трава, метелики, верхів'я, птах, гілки, співи.

4. Шелест, річка, вітер, берег, зарості, очерет, хвилі, лепеха.

5. Звірятко, бір, шепіт, сосна, гілля, верховіття, шишки, пеньки.

П. 1. Колючий, волохатий, польовий, маленький, густий, чистий, звиви­стий, високий.

2. Легенький, дрібненький, прозорий, повільний, прямий, дбайли­вий, нелегкий, старезний.

3. Високий, меткий, густий, розложистий, гаптований, різнокольоро­вий, шовковий, повільний.

4. Лівий, звивистий, непролазний, високий, вільний, гостролистий, тихий, пологий.

5. Тихий, рудий, старий, зляканий, густий, переплетений, розлогий, низенький.